Раптом попереду почало просвіт, хоч і було вже похмуро. Ми вийшли на узлісся і побачили плачевну картину. Ще минулого року я тут часто бігала голяка, і тут було так гарно, а далі попереду був глибокий лог, де біг веселий вузенький струмочок, переливаючись виблискуючи в сонячних променях. Зараз же перед нами було величезне чорне поле випаленої лісу. Горіла трава і чагарник у сутінках були схожі на сплутане з дроту павутину. Стовбури дерев обгорілих стояли як величезні згаслі свічки. Єдині світлі плями в цьому чорному хаосі були пеньки спиляних товстих сосен. Їх вірніше всього вивезли ще взимку.